«Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й
свого не цурайтесь…»
Т.Шевченко
Бібліотекар: Любі друзі! Нашу розмову я хочу розпочати із
загадки.
Не кущ, а з листочками.
Не сорочка, а зшита.
Не людина, а розповідає.
Що це?
Бібліотекар: Так. Це Книга. І сьогодні ми з вами поговоримо
про структуру книги, дізнаємося з чого вона складається.
(демонструю)
Бібліотекар: Книги ми бачимо скрізь. В який би дім ви не
прийшли, ви побачите книжки – в шафах, на полицях, на столі, в портфелі.
Ви ще не вміли читати, а поряд з вами були вже книги. Мабуть, кожен з вас
любив розглядати в дитинстві малюнки в книжках. А коли ви навчилися говорити,
то просили батьків : «Читай, читай».Так
розпочиналося ваше знайомство з книгою, яка для багатьох стане товаришем,
супутником у житті. Книги бувають різні: маленькі і великі, товсті і тонкі, з
малюнками і без, для дорослих і дітей. Книжок дуже багато, і всі вони різні і
цікаві.
(демонструю)
Бібліотекар: Давайте подумаємо, коли книжка тільки
потрапляє до нас, то перше, на що ми звертаємо увагу це ….обкладинка. Пригадайте,
що ж таке обкладинка? Обкладинка – зовнішнє покриття друкованого виробу, яке
з’єднується з книжковим блоком. Це зовнішній одяг книги. Обкладинка може бути
м’якою або твердою, в залежності від того з чого вона зроблена.
(демонструю)
Бібліотекар. Це може бути м’яка тоненька, паперова
обкладинка, або зроблена із твердого картону, обтягнена шкірою або тканиною
обкладинка, яку називають палітуркою.
(демонструю)
Бібліотекар. Є книги, де крім обкладинки надягається ще одна
паперова обгортка, яка називається суперобкладинкою. Super із латинської означає «зверху». Найчастіше суперобкладинка використовується
для прикраси та іноді на ній вміщується інформаційний матеріал.
(демонструю)
Бібліотекар. Давайте уважно розглянемо обкладинку і
пригадаємо, яку інформацію ми можемо отримати. По перше, ми бачимо прізвище
письменника, який написав книжку, назву книги та малюнок, що відповідає назві
або змісту книги. Нерідко саме завдяки обкладинці читач вирішує – зацікавить
його книга чи ні.
(демонструю)
Бібліотекар: Далі, коли ми розгортаємо книгу то бачимо
перед собою білий або різнокольоровий аркуш паперу, що з’єднує обкладинку та
книжковий блок. Це форзац (слово, яке запозичене з німецької мови. У перекладі
означає «сторінки, які йдуть перед текстом». Отже форзац – це подвійний аркуш
паперу, який скріплює книжковий блок із палітурною обкладинкою. Може бути
інформаційним (має певну інформацію: винесені із підручника дати, схеми, карти,
формули; ілюстративний матеріал) або неінформаційний (для естетичного
оформлення - орнаменти).
(демонструю)
Бібліотекар: За форзацом йде титульна сторінка. Ви вже
знайомі з цим структурним елементом, тому поясніть, що ж це таке «титульна
сторінка». Це слово походить від латинського titulus – напис. Древні римлянці поміщали свої книги
(світки папірусу) – в круглі дерев’яні футляри. До ручки кожного такого футляру
кріпився ярлик з назвою книги. Він називався «титулюс». А по латинські звучить
як «титул». Звідси і пішла назва титульна сторінка.
(демонструю)
Бібліотекар. Як і на обкладинці, на титульній
сторінці ми бачимо прізвище автора, назву книги та інші данні: де вийшла ця
книга, в якому році, хто художник, редактор книжки, з якої мови перекладена
книга (якщо вона перекладена),та для якого віку дітей вона написана. Розглянемо
приклад. Титульна сторінка – перша сторінка книги, на якій вміщують прізвище
автора, назву книги, читацьку адресу (для кого призначена) вихідні данні (назва
видавництва, місце і рік видання).
(демонструю)
Бібліотекар. Поруч з титульним аркушем розташований франтиспіс
– портрет автора або малюнок, який розкриває зміст книги.
(демонструю)
Бібліотекар: Важливою частиною книги є малюнки. Вони
не тільки прикрашають її, а й допомагають краще зрозуміти, про що розповідає
книжка, уявити її героїв, дізнатися про їхні вчинки, навіть, ще не прочитавши
книги. Називаються ці малюнки – ілюстрація. Ілюстрація з латинської «illustratio» тобто «освітлювання», «наочне зображення»
прочитаного, яке допомагає отримати насолоду від книги. Люди здогадалися про
дуже давно півтори тисячі літ назад у Китаї були зроблені перші гравюри на
дереві спеціально до книги. За шістнадцять літ книжкова ілюстрація перетворилася
в самостійне мистецтво.
(демонструю)
Бібліотекар: Ілюстрації бувають різнокольоровими - малюнки та
чорно-білими, які ще називають гравюрою. Вибираючи книжку для читання, не
забудьте переглянути в ній – ілюстрації. Вони не тільки прикрашають книгу, але
й пояснюють і доповнюють її. За допомогою малюнків ви можете краще уявити собі
героїв книги, природу,краще зрозуміти, коли, де, і як відбуваються події.
(демонструю)
Бібліотекар. Для того щоб дізнатися про книгу не читаючи існує
довідковий апарат книги. Слово апарат має багато значень. Бере початок воно від
латинського apparatus, що означає спорядження, обладнання. Апарат книги – це її
обладнання. Воно допомагає читачеві, якщо він знає , як апарат обладнано і вміє
ним користуватися. Апарат – відомості наукового, довідкового або пояснювального
характеру, якими супроводять видання творів художньої літератури, учбової
літератури та ін..Структура та апарат книги визначається типом видання. Ми з
вами будемо знайомитися з апаратом (довідковою частиною) художньої літератури.
(демонструю)
Бібліотекар: В кожній книзі на зворотному боці
титульної сторінки дрібним шрифтом набраний текст, який коротко повідомляє, про
що йдеться в ній. Така стисла характеристика називається АНОТАЦІЄЮ. Вона дає відомості про автора, тему,
основну думку книги. Розглянемо
приклад.
(демонструю)
Бібліотекар: Дуже часто за анотацією йде невеликий
текст, де автор звертається до читачів з якимось порханням, або поясненням. Це
звернення (або слово) до читача – називається передмовою.
(демонструю)
Бібліотекар: Передмова є не обов`язково в кожній книжці ,але, як правило є у
багатьох виданнях. Її частіше пише автор, або редактор. Вона характеризує
історичні обставини та факти особистого життя автора, що спонукали до написання
книжки. Іноді передмова може нагадувати розширену анотацію. Розглянемо приклад.
(демонструю)
Бібліотекар. В кінці книжки вміщують «післямову»
,тобто такий текст-додаток до книжки ,в якому автор пояснює свій задум, дає
додаткові пояснення. Пишуть післямову автор чи упорядник книжки, редактор чи
перекладач.
(демонструю)
Бібліотекар: Післямова найчастіше є в книгах, зміст
яких наче не закінчено, або якщо доля книжки чи її автора вимагає додаткових
пояснень. За змістом вона близька до передмови, але тому, що читають її
переважно тоді, коли твір чи книгу вже прочитано, в ній відсутні поради, як
слід читати. Завдання післямови – дати відповідь на ті питання, які можуть
виникнути в процесі читання, доповнити, показати значення книги в сучасному
житті.
(демонструю)
Бібліотекар: Давайте пригадаємо нові елементи структури книги
з якими ми сьогодні познайомились це:
Форзац
франтиспіс
ілюстрація
довідкова частина:
анотація
передмова
післямова
(демонструю)
Бібліотекар. А зараз візьміть книжки, які ми для вас
приготували і знайдіть в яких книжках є передмова або післямова. Справжній
читач перед тим, як взяти книжку обов`язково ознайомлюється з анотацією,
уміщеною на звороті титульного аркуша або на передостанній сторінці книжки. Давайте
знайдемо анотації в наших книжках. Звичайно книжки діляться на глави, розділи,
підрозділи, що часто мають свої назви. Гортаючи книжки біля полиці, за самими
назвами розділів, оповідань можна здогадатися про що вона. Отже орієнтуватися в
матеріалах, вміщених у книзі, в її структурі, знаходити потрібні розділи
найкраще допомагає «Зміст».
Зараз перед вами
стоїть завдання навчитися максимально використовувати в роботі з книгою її
структурні елементи. Для цього нам потрібні різні книжки., які ми підготувала
для вас коротенько охарактеризуєте їх..
(демонструю)
Бібліотекар: Дякую вам за увагу і хочу побажати добрих
книжок. Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї
сторінки з нової книги.
Людина, яка
любить і вміє читати – щаслива людина.
Навколо неї
завжди багато розумних добрих і вірних друзів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий